Ќова¤ страница 1

„ерез к≥лька дн≥в прийшла польська влада Чрозпочалась ще одна чорна стор≥нка в житт≥ галичан.

” вересн≥ 1920 року м≥н≥стр внутр≥шн≥х справ ѕольщ≥ видав розпор¤дженн¤ прит¤гти до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ос≥б, ¤к≥ працювали у ревкомах. ѕочалис¤ масов≥ арешти, концентрац≥йн≥ табори, процеси за державну зраду, смертн≥ присуди[1]...

” березн≥ 1920 роц≥ скасовано крайову автоном≥ю, ¤ку мала √аличина п≥д час австр≥йського правл≥нн¤, ≥ введено назву —х≥дна ћалопольща[2], хоча, ¤к в≥домо, ц≥ земл≥ н≥коли не були польськими. Ќаказано до м≥с¤ц¤ вим≥н¤ти австр≥йськ≥ корони на польськ≥ марки...

25 червн¤ 1920 крањни јнтанти прийн¤ли постанову щодо —х≥дноњ √аличини ≥ дозволили ѕольщ≥ приЇднати до своЇњ держави. ’оча в договор≥ м≥ж державами јнтанти та ѕольщею в≥д 28 червн¤ 1919 року застер≥галос¤ украњнському населенню р≥вн≥сть перед законом, й право на свою мову в початкових школах, пол¤ки з перших дн≥в почали порушувати його.

” грудн≥ —х≥дну √аличину под≥лено на три воЇводства:

17 березн¤ 1921 польський сейм схвалив конституц≥ю на засад≥ одностайноњ нац≥ональноњ держави з одною центральною виконавчою й законодавчою владою без н≥¤кого забезпеченн¤ автономних прав дл¤ нац≥ональних меншин, порушивши, таким чином, ус≥ домовленост≥ з јнтантою.

“акож польський ур¤д в≥д≥звав ус≥х службовц≥в ≥ ур¤довц≥в держави, щоб склали прис¤гу на в≥рн≥сть польськ≥й держав≥. “≥, що њњ не склали, були зв≥льнен≥ в≥д службових обовТ¤зк≥в.

” травн≥ 1921 галицький крайовий банк злучено з польським держбанком у ¬аршав≥.

8 грудн¤ галицьке шк≥льництво в≥ддано п≥д управу ћ≥н≥стерства осв≥ти у ¬аршав≥, а райову Ўк≥льну раду перетворено на уратор≥ю Ћьв≥вськоњ шк≥льноњ округиЕ

«аборонено пер≥одичн≥ виданн¤, ¤к≥ виходили до в≥йни. «аведено цензуруЕ

ѕолон≥зац≥¤ була розрахована на знищенн¤ украњнського народу в √аличин≥. ѕочалос¤ переманюванн¤ украњнц≥в у католицьку в≥ру. јдже зм≥на обр¤ду, за польською теор≥Їю, й була зм≥ною нац≥ональност≥. ” цьому пол¤кам допомагали ≥ наш≥ украњнц≥-перевертн≥[3]. Ќа њхню думку люди, що носили пр≥звища: ћазур, ћФ¤гкота, учма, ћайданюк, —ол¤р Ч польського кор≥нн¤ ≥ мус¤ть навернутись у свою в≥ру, радили ходити до костелу, а д≥ти њхн≥ щоб в≥дв≥дували уроки рел≥г≥њ, котр≥ в≥в ксьондз, що прињжджав ≥з обиловолок.

p. Nr. 49, ze Josef Solarz syn Michala i Anny Zewtobruch urodsony w r. 18.01.1912 w Msanzu zglosil w Starostwie pow. kopycznieckiem wystapienie z kosciola katolickiego obrzadku greckiego.

Ќа ц≥ антиукрањнськ≥ д≥њ новоњ влади вмить зреагував отець ≤лл¤ ливак.:

¬ залученн¤ пересилаЇтьс¤ дл¤ спростуванн¤ пов≥домленн¤ —в≥тлого стар≥вства в опичинц¤х у справ≥: Уј 24/14 про вих≥д …осифа —ол¤ра з церкви греко-католицькоњ у ћшанц≥.Ф

21.08.1933 року …осиф —ол¤р за¤вив, що в≥н не писав до —в≥тлого —тар≥вства жадного проханн¤, н≥коли не давав н≥кому повновласт¤ про перех≥д...

“ак само додаЇтьс¤ в справ≥ переходу зголошенн¤ √ригор≥¤ учми, його сина ¬олодимира-ярослава (двойменн¤), бо тут ≥детьс¤ про чиюсь дез≥нформац≥ю.

” раз≥ розгл¤ду ц≥Їњ справи ви¤витьс¤ п≥длог, а, можливо, шантаж, то проситьс¤ винного чи винних прит¤гнути до в≥дпов≥дальноњ кари.

ќ ц≥м проситьс¤ пов≥домити ур¤д ѕатр≥архальний у ћшанц≥, ¤к сл≥дство в ц≥й справ≥ би вийшло, бо п≥дписаний п≥д ц≥Їю справою мусить в≥днестис¤ через ™п. ќрдинар≥¤ до нунц≥¤ папського дл¤ спиненн¤ незаконних начеп≥в. јдже право переходу з одн≥Їњ конфес≥њ в ≥ншу може лише вир≥шувати церква.

” кого влада у того й сила. —тароста м≥стер „аковський повертаЇ свого листа о. ливаку без подальшого розгл¤ду.

Zwracam pismo moje z dnia 14/09 1933 Nr.A24/14 z uwagą, że sprawe poruszoną w piśmie Wilebnego Ksiedza z dnia 22/07 l933 pozostawiami bez dalszego rozpatrzenia, gdyz poruszone w niem zostały okoliczności wychodzące poza zakres dzialania urzędnika stanu. cywilnego

«розум≥ло, що св≥дом≥ люди, котр≥ сп≥знали смак свободи, й, особливо, студентська молодь, аж н≥¤к не хот≥ли миритис¤ з таким станом справ. “о в одному, то в ≥ншому сел≥ спалахують пом≥щицьк≥ двори, гор¤ть скирти зб≥жж¤, державн≥ будинки, нанос¤тьс¤ бомбов≥ атетанти на зал≥зничн≥ шл¤хи, та л≥н≥њ телеграфних сполучень.

25 вересн¤ 1921 року студент-украњнець —тепан ‘едак виконав атетант на ёзефа ѕ≥лсудського ≥ льв≥вського воЇводу √рабовського...

” 1922 роц≥, на теренах нашого краю, ≥з зброЇю в руках виступив партизанський заг≥н, котрий очолили сотники ”—— —тепан ћельничук та ѕетро Ўеремета.

÷ей заг≥н, названий п≥зн≥ше б≥льшовиками, ¤к У„ервона дванадц¤ткаФ. Ќе позичаючи у —≥рка очей, вони проголосили, страчених пол¤ками в „ортков≥ в листопад≥ цього ж таки року, колишн≥х чотар≥в ”——Е комун≥стами, й к≥льком покол≥нн¤м п≥др¤д морочили голову, скриваючи правду. ƒуже вже хот≥лось видати бажане за д≥йсне й показати люд¤м, ¤к, саме вони, б≥льшовики, намагалис¤ принести нам добро, ще тод≥ в 20-х роках.

15 жовтн¤ 1922 убито в амТ¤нц≥ —трумилов≥й —идора “вердохл≥ба Ч пров≥дника хл≥боробськоњ парт≥њ...

÷≥, та р¤д ≥нших не таких гучних виступ≥в, привернули увагу держав јнтанти до проблем украњнц≥в у √аличин≥. ѕол¤ки, п≥д њхн≥м натиском, мусили в дечому поступитис¤, ≥ 26 вересн¤ 1922 сейм ухвалив закон про воЇводську автоном≥ю й украњнський ун≥верситет...

—л≥д згадати, що ще в грудн≥ 1920 року польський сейм видав спец≥альний закон про утворенн¤ земельних фонд≥в у сх≥дних воЇводствах та про колон≥зац≥ю њх, осадниками.

ѕрот¤гом 1920-21 рок≥в у нашому сел≥, на земл¤х графа —Їм≥нського було засновано мазурську колон≥ю. —юди переселилось близько 70 ос≥б польськоњ нац≥ональност≥, пом≥ж них ≥ було розпарцельовано 1200 морг≥в пол¤.

«аснован≥й мазурськ≥й колон≥њ дали назву ¬≥тос≥вка.

–уњни, знищеного в 20 роц≥ б≥льшовиками ф≥льварку, купуЇ начальник опичинецькоњ пошти ян —олЇцький.

÷е був розумний ≥ осв≥чений чолов≥к, котрий, окр≥м усього знавс¤ ще на медицин≥, вирощував л≥карськ≥ трави, збуваючи нас≥нн¤.

упивши маЇток, —олЇцьк≥ у колишньому панському палац≥, залишки ¤кого було перетворено на броварню, споруджують моторовий млин на три вальц≥, й одну раз≥вку, варт≥стю 10.000 долар≥в.

Ѕудують —олЇцьк≥ житловий й адм≥н≥стративний будинок, й так зван≥ УколибиФЧ житло дл¤ форнал≥в, а також конюшню, короварню, складськ≥ прим≥щенн¤. ” 1935 роц≥, коли стала до ладу ян≥вська електростанц≥¤, вони електриф≥кують господарство.

—олЇцький-молодший јдам Ч поручик 9-го уланського полку, ¤кий розташовувавс¤ у “еребовл≥, мав агроном≥чну осв≥ту й це дозволило вести господарство рентабельно, вирощуючи дорог≥ види нас≥нн¤ таких рослин, ¤к конюшина, цукрових бур¤к≥в, городн≥х культур та л≥карських трав...

ѕереказують, що коли наступала пора цв≥т≥нн¤ трав, то на все село розносивс¤ пТ¤нкий аромат.

“римали —олЇцьк≥ 12 пар коней, б≥л¤ ¤ких працювало семеро форнал≥в, серед них ≥з м≥сцевих жител≥в: ѕетро —околовський, јнт≥н ќг≥рок й јнтон ’мелишин. ‘орнал≥ у —олЇцкого заробл¤ли: 12 к≥рц≥в зерна на р≥к, 4 ф≥ри патик≥в, форналь тримав одну корову у стайн≥ —олЇцкого разом з його коровами, й мав ще в м≥с¤ць 20 злотих гр≥шми. ѕоденникам, що працювали п≥д час сезонних роб≥т, платили у день в≥д 80 цент≥в до 1 злотого. ј ще здавали землю до найму. «а чвертку морга посадженоњ дл¤ себе картопл≥ на панськ≥й земл≥, потр≥бно було обробити панов≥ п≥вморга цукрових бур¤к≥в.

”м≥ле веденн¤ господарства даЇ змогу —олЇцьким уже у середин≥ тридц¤тих рок≥в придбати трактора та легковий автомоб≥ль.

ѕ≥д час розпарцелюванн¤ графських земель м≥сцеве населенн¤, переважно т≥, що заробили грошей у анад≥, купило 100 морг≥в.

«аслуговуЇ на увагу така ≥нформац≥¤ —уд¤чи з ≥нформац≥њ станом 1 грудн¤ 1929 року, в сел≥ нал≥чувалось 200 двор≥в, на котр≥ припадало 235 кор≥в. « них молодих кор≥в до 2 х рок≥в було 40, й бугањв: один до року й один п≥сл¤ року.

ѕол¤ки на своЇму хутор≥ тримали 130 кор≥в, з них до 2-х рок≥в Ч 60, бугањв до року Ч 19, й п≥сл¤ року три.

як бачимо, на теренах ћшанц¤, не було ¤скраво виражених багат≥њв, нав≥ть ≥ серед колон≥ст≥в. “акож не було й ворожнеч≥ пом≥ж украњнц¤ми та мазурами. Ќавпаки, були випадки, коли колон≥сти допомагали сел¤нам в оброб≥тку ірунту, вивезенн≥ з пол¤ сноп≥в, тощо...

¬осени 1921 року на параф≥ю приходить молодий енерг≥й св¤щеник ≤лл¤ ливак ≥ вже в наступному роц≥ в≥дновлюЇтьс¤ д≥¤льн≥сть товариства Уѕросв≥тиФ, к≥ст¤к ¤коњ становили вц≥л≥л≥ серед воЇнних замет≥ль с≥чов≥ стр≥льц≥. ѕот¤гнулась до Уѕросв≥тиФ й молодь, де й гартувала св≥й дух, виховуючись на славних традиц≥¤х с≥чового стр≥лецтва, на њхн≥х п≥сн¤х.

«годом, п≥д ег≥дою товариства Уѕросв≥таФ починають в≥дроджуватис¤ й молод≥жн≥ товариства. ѕравда, пол¤ки не австр≥йц≥, перш ан≥ж удалос¤ зареЇструвати в≥дроджений У—ок≥лФ, довелос¤ пооббивати пороги ур¤дових ≥нстанц≥й й дек≥лька раз≥в переписувати аж у пТ¤тьох прим≥рниках статут товариства, та зм≥нювати його назву.

” 1922 роц≥ в≥дроджуЇтьс¤ пов≥товий союз ооператив у “еребовл≥, та У÷ентросоюзФ у Ћьвов≥. ÷ього ж року воскресаЇ ≥ наша с≥льська кооператива УЌад≥¤Ф, котра розм≥щалас¤ у читальн¤ному будинку.

« 11 по 23 грудн¤ 1922 року в √аличин≥ в≥дбувс¤ перший призов украњнц≥в на службу до польського в≥йська.

14 березн¤ 1923 року, дипломатичн≥ зусилл¤ ѕольщ≥ дос¤гли усп≥ху, й –ада јмбасадор≥в признала —х≥дну √аличину ѕольщ≥. ѕравда, в цьому новому договор≥, було унормоване правниче становище украњнського народу, культурну й територ≥альну автоном≥ю, що ѕольща так ≥ не зд≥йснила до останн≥х дн≥в свого пануванн¤ у √аличин≥. ≤ тому вже з 1924 року, навчанн¤ в школах переводитьс¤ на польську мову, а головний натиск покладено на вивченн¤ польськоњ ≥стор≥њ й географ≥њ.

≤ знову, то тут, то там починають зд≥йснюватис¤ акти опору й саботажу. “епер уже починаЇ д≥¤ти таЇмна, заснована в≥йськовими старшинами на чол≥ з ™вгеном оновальцем, в≥йськова орган≥зац≥¤ ”¬ќ.

19 вересн¤ 1924 року проведено атетант на президента держави —. ¬ойцЇховського, ¤кий перебував у Ћьвов≥.

„ерез два роки 19 жовтн¤ 1926 вбито шк≥льного куратора ћ. —об≥нського...

Ќаприк≥нц≥ 20-х рок≥в, пров≥д боротьби в≥д ”¬ќ переходить до новоутвореноњ, глибоко законсп≥рованоњ орган≥зац≥њ украњнських нац≥онал≥ст≥в, що була заснована на конгрес≥ у ¬≥дн≥ 29 с≥чн¤ 1929 року, ≥ подальш≥ саботаж≥ в≥дтепер уже йдуть за рахунок ќ”Ќ.

У“аЇмнича ќ”Ќ Ч Ї сьогодн≥ сильн≥шою за вс≥ украњнськ≥ легальн≥ парт≥њ разом. ¬она пануЇ над молоддю, вона творить оп≥н≥ю, вона працюЇ ≥з страшним темпом, щоб ут¤гнути маси в крут≥ж революц≥њФ[5]

Ќал¤кан≥ розмахом непокори, й аби втихомирити бунти, та заставити непок≥рних Ухам≥вФ, ¤к звали пол¤ки волелюбний народ, коритис¤ законам держави, наказом ѕ≥лсудського в≥д 16 вересн¤ 1930 розпочинаЇтьс¤ горезв≥сна пациф≥кац≥¤.

” число жертв насамперед попали м≥сцев≥ ≥нтел≥генти, ≥ найсв≥дом≥ш≥ сел¤ни. ѓх вивол≥кали з хат, т¤жко били, а нещасна жертва мусила ще кричати УЌЇх жиЇ маршалек ѕ≥лсудск≥!Ф, або й сп≥вати: У™ще польска не зг≥нелаФ.

ѕациф≥сти, а це здеб≥льшого були польськ≥ улани та войовничо настроЇн≥ молодики з в≥домоњ шов≥н≥стичноњ орган≥зац≥њ У—тшельциФ, вл≥тали у село розшивали стр≥хи, розбивали двер≥, в≥кна, нищили образи, пороли кожухи, подушки, били горшки, висипали муку й зм≥шували њњ з≥ см≥тт¤м. «аставл¤ли хаз¤њв розбирати ст≥жки зб≥жж¤...

ќкр≥м катуванн¤ й нищенн¤ майна переводили звичайн≥ грабунки. ѕо крамниц¤х забирали товари, нищили все у читальн¤х, н≥вечили б≥бл≥отечн≥ книжки, а подекуди нав≥ть п≥дпалювали читальн≥. як розб≥йники, ловили д≥вчат заган¤ли до закритих прим≥щень ≥ там њх івалтували.

” нашому сел≥ пациф≥кац≥ю проводили теребовельськ≥ улани й пол≥ц≥¤. 1 жовтн¤ 1930 року вони насамперед нав≥дались до о. ливака.

ќсь ¤к це передаЇ у своњх У—поминахФ ¬олодимир ‘урик:

У¬лет≥вши на приходство в той момент, коли отц¤ ливака не було вдома, насамперед знищили в б≥бл≥отец≥ п≥дшивку патр≥отичноњ газети У”крањнський голосФ, котру отець дуже любив, а тод≥ вз¤лис¤ за книжки. «нищили твори Ўевченка, ‘ранка, √р≥нченка його, особливо ц≥нний, чотирьохтомний У—ловник украњнськоњ мовиФ, а також книжки ‘едьковича, —тарицького, ¬инниченка... “од≥ позривали в к≥мнатах п≥длоги, розбили д≥жечку з сиром, роздерли подушку й усе це перем≥шали.

«адовольнивши свою шов≥н≥стичну ненависть п≥шли до колишнього с≥човика - старшини якова Ўаха, а подивившись, що господарство незаможне й н≥чого не зачепивши, подались на √лещаву Ф.

У”в≥рвавшись до читальн≥, подерли книжки, понищили портрети, повибивали в≥кна, розбили погрудд¤ “. Ўевченка, вазони побили й викинули на подв≥рТ¤. «нищили ≥нструменти церковноњ оркестри. √ел≥кон ц≥ною 60 американських долар≥в порубали сокирою, а бубон подерли. ѕ≥шли до кооперативи забрали, що можна, а решту: с≥ль, цукор, перець, ¤йц¤ скинули на купу перем≥шали й вилили туди нафту, оцет й оливу...

¬ињжджаючи, вивезли 12 воз≥в харч≥в, курей, круп, муки, ще й п≥дпалили будинок голови товариства УЋугФ, ≥ в≥д середи аж до нед≥л≥ в сел≥ продовжувалис¤ пожари...Ф

23 березн¤ 1933 року сейм схвалив закон про зб≥рн≥ громади, волост≥, ¤ких дос≥ не було в √аличин≥. Ќа чол≥ зб≥рних громад сто¤ли в≥йти, та ур¤довц≥, що њх призначали старости. ¬они мусили мати середню осв≥ту. ¬≥йти ж керували при допомоз≥ громадських рад, що њх вибирали села, ¤к≥ належали до даноњ зб≥рноњ громади.

” 1935 роц≥ до ћшанецькоњ зб≥рноњ громади, куди вже входило село обиловолоки, ѕап≥рн¤, приЇднали ћалий та ¬еликий √овил≥в. “од≥ ж старостою зб≥рноњ громади обрано јдама —олЇцького. ƒо громадськоњ ради ув≥йшло 16 чолов≥к. ¬≥д ћшанц¤, окр≥м —олЇцького, в раду входив ще ћихайло —околовський, було по два представники в≥д ¬≥тос≥вки та Ћоз≥вки, а решту м≥сць розд≥лили пом≥ж собою обидва √овилови та обиловолоки.

’оча й пройшла нещодавно пациф≥кац≥¤, але дух непокори не вдалос¤ зломити, до того ж сюди, в √аличину, з-за «бруча починають пускати своњ мацаки й комун≥сти. Ќа њхн≥ грош≥ в сел≥ було утворено осередок ѕ«”, котрий очолив ¬асиль Ѕуд≥й, членами ¤кого стали јдам —≥кора, ¤кийсь приблуда на пр≥звище ƒ≥дик та ƒмитро ѕоздик ≥з ƒерен≥вки.

ќстанньому б≥льшовики Ув≥дд¤чилиФ Ч застрелили, ¤к шпигуна, при переход≥ границ≥ за «бруч, куди в≥н направл¤вс¤ за новими ≥нструкц≥¤ми, чи гр≥шми. Ќема н≥¤кого секрету в тому, що вс≥ осередки ѕ«” ф≥нансувались з-за «бруча, й оцей же ѕоздик, ¤к згадують очевидц≥, завжди був при грошах, шикарно од¤гавс¤ й ходив у краватц≥. ”с¤ д≥¤льн≥сть цих комун≥ст≥в зводилас¤ до того, що, окр≥м баламученн¤ людей соц≥ал≥стичними ≥де¤ми, вони проводили у сел≥ Увелик≥ акц≥њФ розв≥шували на рад¤нськ≥ св¤та червон≥ прапорц≥. „леном цього комун≥стичного осередку був ще один жид, котрий ут≥к до анади...

Ќе др≥мали й пол¤ки. «розум≥вши, що пациф≥кац≥¤, окр≥м псуванн¤ престижу на м≥жнародн≥й арен≥, н≥чого не принесла держав≥, 18 червн¤ 1934 року з наказу ѕрезидента утворено у Ѕерез≥- артузськ≥й концентрац≥йний таб≥р. “уди незабаром ≥ потрапив наш перший комун≥ст ¬асиль Ѕуд≥й, а п≥сл¤ Упроф≥лактикиФ, повернувшись додому, й до року помер.

÷е була в сел≥ перша жертва комун≥ст≥в, ще до њх приходу..

„ерез два м≥с¤ц≥, п≥сл¤ заснуванн¤ концтабору, представник ѕольщ≥ за¤вив у Ћ≥з≥ Ќарод≥в, що ѕольща не вважаЇ себе б≥льше звТ¤заною договором про нацменшини, й Ѕереза- артузька саме те м≥сце, де вони й будуть робити слухн¤ними бунт≥вник≥в. ћ≥н≥стр внутр≥шн≥х справ наголосив, що проблеми краю не Ї справою пол≥тики, а виключно питанн¤м безпеки, й, виход¤чи з цього, вони в≥дпов≥дно будуть д≥¤ти.

Ќа це по своЇму в≥дреагувала ќ”Ќ, й того ж таки року вбито Ѕрон≥слава ѕЇрацького у сам≥й ¬аршав≥...

«нову терор, знову масов≥ арешти, й докотилась ѕольща до того, що стала пол≥ц≥йною державою й ус¤ке пол≥тично-громадське житт¤ зламалось...

ѕрийшло застрашаюче безроб≥тт¤. –об≥тники групами ходили в≥д м≥ста до м≥ста, в≥д села до села, шукаючи ¤коњсь прац≥.

1-го вересн¤ 1939 року вибухнула в≥йна, й ѕольща, що своњми пол≥тичними, нац≥ональними, територ≥альними, економ≥чними в≥дносинами вже була зам≥нована ≥з середини, втратила ірунт п≥д ногами, ≥ по к≥лькох тижн¤х перестала ≥снувати. “а, перед своЇю кончиною, нанесла смертельний удар по цв≥тов≥ украњнськоњ нац≥њ...

Ќе впокоривши свободолюбного духу репрес≥¤ми, пациф≥кац≥Їю, Ѕерезою- артузькою, польська пол≥ц≥¤ 2 вересн¤ 1939 року побудила вс≥х гол≥в ≥ секретар≥в громадських товариств та обТЇднань, кр≥м кооперативних, ≥ наказала њм негайно принести до староства книги член≥в ≥ протокол≥в, де њх ≥ захопили б≥льшовики. “ак сатанинська влада д≥стала в своњ руки документальний доказ д≥¤льност≥ орган≥зованого нац≥онального житт¤ та особовий склад украњнського активу з котрим жорстоко розправилась, помордувавши багатьох у тюрмах „орткова та “ернопол¤, а решту в незл≥чимих таборах смерт≥, розкиданих по ц≥л≥й крањн≥ "гдЇ так вольно дишал чЇловЇк.Ф

“а поки це станетьс¤, давайте повернемось назад у двадц¤т≥ роки, й ще раз, крок за кроком, пройдемось кр≥зь л≥та та пильн≥ше придивимось, ¤кий, згадан≥ пол≥тичн≥ в≥дносини, мали вплив на розвиток под≥й у сел≥. ўо ж тут в≥дбувалос¤, ¤к жили, й чим займались, окр≥м господарюванн¤, наш≥ попередникиЕ

[1] ћшанецьк≥ прихильники УсовЇтськоњ власт≥Ф об≥йшлис¤ лише перел¤ком та забрудненн¤м сподн≥в в≥д к≥лькох дес¤тк≥в канчук≥в.

[2] ћалопольська ¬сходн¤

[3] ўоб не травмувати њхн≥х нащадк≥в, пр≥звища не називаю св≥домо.

[4] ѕравопис збережено

[5] —татт¤: У «а 5 хвилин дванадц¤таФ. √азета: УDuch MlodychФ

[6] —тепан —течишин Ф«емл¤ “еребовельскаФ. стор. 567