омпозиц≥¤

≤ тут ми п≥дходимо до такого пон¤тт¤, ¤к композиц≥¤ художнього твору

÷е передус≥м встановленн¤ центру зору. ѕисьменник не може з однаковим ≥нтересом, однаковим почутт¤м ≥ з однаковою пристрастю ставитись до р≥зних персонаж≥в, так само ¤к ≥ художник у мал¤рськ≥й картин≥ не може мати дек≥лькох центр≥в.

≤деалом композиц≥њ Ї концентрац≥¤ уваги на розкритт≥ одного протир≥чч¤,  кожен додатковий елемент в≥дриваЇ увагу в≥д головного й послаблюЇ безперервн≥сть ≥ напругу опов≥дноњ ц≥лост≥.

Ћюди живуть складно, ≥ коли њх обмежують у творах, вони здаютьс¤ читачев≥ неживими.

“ому автор мусить знати житт¤ своњх героњв з дит¤чих л≥т ≥ до агон≥њ, але в твор≥ показуЇ в≥н це житт¤ не день за днем, а вибираЇ те, що йому необх≥дно дл¤ задуму.

ќтже, ¤к бачимо, автору не треба описувати вс≥ подробиц≥, але знати њх обовТ¤зково.

¬ опов≥данн≥ чи новел≥ неможливо все виписати. ѓх сила в окремих подробиц¤х, знайти ¤к≥ нелегко ≥ важко поставити там, де вони природно наголошуютьс¤ ≥ викликають у¤вленн¤ про щось ц≥ле ≥ значне дл¤ задуму твору ≥ розкритт¤ характер≥в.

“ому пишучи тв≥р памТ¤таймо Ц жодноњ зайвоњ сцени, жодного непотр≥бного еп≥зоду, персонажу, опису, детал≥, а сюжет необх≥дно орган≥зувати так, щоб читач, ¤к це буваЇ в реальному житт≥,  не здогадувавс¤ чим все завершитьс¤.

ќсобливу  увагу при змалюванн≥ персонажу сл≥д прид≥лити зовн≥шньому вигл¤дов≥, й передати вс≥ в≥дт≥нки душевного житт¤ Ц вирази в м≥м≥ц≥, жест≥, вираз≥ очей...   ј це даЇтьс¤ не легко й дос¤гаЇтьс¤ в процес≥ кроп≥ткоњ ≥ впертоњ прац≥ над кожним жестом персонажу, кожним психолог≥чним штрихом. ≤накше кажучи ц≥ль автора Ц малюванн¤ людськоњ душ≥ в њњ поривах, пристраст¤х, змаганн¤х, тр≥умфах ≥ упадках; чим жив≥ше в≥н змалюЇ своњх героњв власне ¤к людей, а не ¤к манекени тим кращий ≥ тривк≥ший буде тв≥р.

Ђ—уть артистичного твору Ч ≥ндив≥дуальне житт¤,Ч писав ≤ван ‘ранко.Ч Ѕелетрист ловить на льоту сам≥ ¤вища, хапаЇтьс¤ за ≥ндив≥дуальн≥сть, виторочуючи њњ, мов червону нитку з р≥знобарвноњ тканини.

назад  ≤ на головну ≤ вперед