Серцю ж не прикажеш 

Вона його любила, не знала чи напевне,

Та серце відчувало, що то усе даремно.

Мрії й сподівання, думки і бажання,

Все вона чекала та любов не згасала.

Ну що їй робити? Як серцю сказати? -

Що любов та грішна, що її не знати...

Він її... Страшно і казати...

Серцю ж не прикажеш кого вибирати.

Не любив її він, тільки з нею грався,

І з почуттів тих грішних тільки насміхався.

Тут сталось диво, не поясниш словами,

Серце защемило і так же покохало.

Душа його збагнула, що вона то його доля,

Та було вже пізно, любов схотіла волі.

Він благав прощення, стояв на колінах,

Через принесені страждання душа її боліла.

Хоч як вона кохала та не змогла простити,

Бо не гра це, люди, треба далі жити...

 назад І на головну І вперед