|
≤рина Ѕачук ’утор¤ни якось безсонноњ ноч≥ згадались мен≥ безтурботн≥ дит¤ч≥ роки, коли ¤ жила на хутор≥ у бабун≥ √анни та д≥дун¤ ѕавла, була зовс≥м маленькою ≥ в школу не ходила. «разу, за нашим садом ≥з старенькими ¤блун¤ми, вишн¤ми, черешн¤ми, грушами, сливами розпочиналос¤ л≥сове царство. ѕройдеш трохи л≥сом, а на узл≥сс≥ дек≥лька хатинок притулилось серед отого зеленого л≥сового розмањтт¤. “≥ чист≥ виб≥лен≥ хати, б≥л¤ ¤ких р¤сн≥ли чорнобривц≥, васильки, мальви, мТ¤та, рута, незабудки, червон≥ли кущ≥ калини ≥ безупинно висп≥вували птахи здавалос¤ тихим раЇм на земл≥. ќсь у такому м≥сц≥ ≥ жили хутор¤ни, вставали ще до сходу сонц¤, працювали до ноч≥. ѕамТ¤таю, повернувшись з пол¤ д≥дуньо йшов кинути за драбину њсти кон¤м на н≥ч, а бабун¤ сп≥шила доњти кор≥в. ”поравшись, засв≥чували в хат≥ керосинову лампу, д≥дуньо приносив оберемок дров ≥ розпалював у кухн≥, де на велик≥м Ђбл¤т≥ї гр≥лас¤ вода, в котр≥й ми, д≥ти мили ноги. “имчасом бабун¤, проц≥дивши св≥жовидоЇне молоко, заходилась готувати вечерю, а ми, мал≥, наб≥гавшись за ц≥лий день вдосталь, з таким блаженством л≥зли п≥д перину. Ѕлимала лампа, постр≥лював вогонь у печ≥, кип≥ла-булькала вечер¤, пахло засмаженим салом, цибулькою... —естра ще довго вовтузилась, ¤ миттЇво засинала. р≥зь сон чула, ¤к мене будили: Ђ≤русю, вставай! “≥стечко зварилос¤, с≥дай з ус≥ма вечер¤тиї. ≤ ¤ нехот¤чи вставала, ледве виривалась ≥з тенет сну й з ус≥ма с≥дала на широку лаву за великий ст≥л. ƒ≥дуньо голосно мовив Ђќтче нашї, а ¤ боролась з≥ сном, що н≥би заколисував в тепл≥, спокоњ. јле ¤ знала, що, п≥сл¤ вечер≥ буде ще щось ц≥каве ≥ мен≥ треба прогнати оту надоњдливу др≥моту. ≤ справд≥, т≥льки зак≥нчивши вечер¤ти, ¤к загавкав наш пес ¬≥льчик. ƒ≥дуньо виходить надв≥р до мого вуха дол≥тають голоси та см≥х сус≥д≥в, котр≥ човгаючи ногами, заход¤ть до хати. “епер м≥й сон вт≥кав остаточно. Ѕоже, ¤к ¤ любила т≥ њхн≥ розмови! “рохи лампа, а трохи м≥с¤ць, що загл¤дав у в≥кно осв≥чували њхн≥ мужн≥ красив≥ сел¤нськ≥ обличч¤. ¬елась спок≥йна невимушена розмова про сел¤нськ≥ клопоти погоду, урожай, коней, овець, кор≥в, сад, про д≥тей, онук≥в, та вс¤ку-вс¤чину. «р≥дка п≥дсм≥ювалис¤ один над одним Ц красиво, тактовно, що й н≥хто н≥коли не ображавс¤. ќсь починаЇ розпов≥дати м≥й д≥дуньо ѕавло: Ц ј памТ¤таЇш, √рицю, ¤к ми њхали з млина? ÷ю опов≥дку ¤ сама вже чула не раз ≥ вс≥ њњ добре знають. √риць см≥Їтьс¤, чухаЇ свою чорну кучер¤ву голову ≥ таки згоджуЇтьс¤: було, було! ѓхали дорогою ≥ раптом д≥дуньо зупинив коней, вхопив порожн≥й м≥шок ≥ швидко з≥скочивши з воза, стрибнув на узб≥чч¤, швидко щось туди поклав, так само швидко кинув на воза п≥д ноги ≥, цв≥гнувши коней батогом, чимдуж поњхав дал≥. √риць настороживс¤. …ого аж розпирало в≥д ц≥кавост≥, що ж там у м≥шку. ѕочав допитуватись, а д≥дуньо мовчав.. ѓхати було ще досить довго. ј √риць не вгавав. Ѕоже, ¤к же йому хот≥лос¤ загл¤нути у м≥шок, привезти додому хоч би частинку отого Ђчогосьї. ¬же вечор≥ло, ¤к п≥дТњхали до хутора. ƒ≥дуньо п≥дхвалював √риц¤, ¤кий же в≥н добрий господар ≥ коли пор≥вн¤лись з об≥йст¤м сус≥да, великодушно в≥ддав отой скарб. –озпаш≥лий √риць, не т¤мл¤чись в≥д щаст¤, зан≥с подарунок до хати розвТ¤зав м≥шок ≥ остовп≥в. ¬ м≥шку лежав...кам≥нь. ќх т≥ опов≥дки! як же њх багато було розказано! ¬ хат≥ не раз сто¤в такий рег≥т, що аж шибки бр¤жчали. Ќаш≥ сус≥ди-хутор¤ни вм≥ли розказувати, шл¤хетно, мудро, по-доброму ≥ майстерно! ”с≥ вм≥ли читати, переплачували господарськ≥ журнали, газети. ” кожн≥й хат≥ був портрет Ўевченка ≥ Ђ обзарї, з ¤кого багато в≥рш≥в напамТ¤ть знав кожен ≥з них. ј ¤к т≥шивс¤ м≥й д≥дуньо, коли отак серед ноч≥, хитро п≥дморгнувши, наказував мен≥ декламувати в≥рш≥ Ўевченка. —тавив мене на ст≥льчик (отака була мо¤ сцена!) ≥ ¤ розпов≥дала, а в≥н рад≥в ≥ не кривс¤ сл≥з, ¤к≥ лилис¤ з його очей. ’утор¤ни жили добре. Ќ≥коли не сварились. „и тому, що жили поодаль один в≥д одного, не так густо ¤к у сел≥, чи може Їднала њх ота в≥чна взаЇмовиручка, разом спр¤гали коней дл¤ роботи, њздили до млина, косили, жали, чи може були просто мудрими господар¤ми? “а пройшли роки. ” лихол≥тт≥ рок≥в не висто¤ли не т≥льки люди, а й буд≥вл≥, розвалились чепурн≥ хатинки, позаростали подв≥рТ¤ споришами, лопухами ≥ колючою шипшиною, п≥шли в небутт¤ т≥ славн≥ господар≥. ЌемаЇ нин≥ отого живого сп≥лкуванн¤. «абулись ≥ опов≥дки, що з покол≥нн¤ в покол≥нн¤ передавалис¤ з новими ≥ новими подробиц¤ми. ƒе¤ких хутор≥в вже зовс≥м немаЇ. ј на де¤ких живе по дв≥-три с≥мТњ. ≤ до них таки повним ходом Ђвдерласьї цив≥л≥зац≥¤. ¬же Ї електрика, рад≥о, телев≥зори, моб≥лки, ¤к≥ перекреслили оте незр≥вн¤нне живе сп≥лкуванн¤. ’утор¤ни тепер так р≥дко йдуть в гост≥ один до одного. ≤ лише ¤к згадка залишились у серц≥ от≥ незабутн≥ н≥чн≥ посиденьки. ≤нше покол≥нн¤, ≥нш≥ ц≥нност≥... |