В ту нічку місяць щось співав,

Плили тумани над рікою,

Листочки вітер колихав

І повивав сади тугою.

Розлився запах темноти

Солодким медом поміж хмари,

Ще спали тихим сном стави

І вітер розганяв примари.

Верба з водою шепотіла

Про дивний світ, що близько ранок,

Мабуть, його зустріть хотіла,

Мабуть, їй полюбивсь світанок.

А стомлені лани пахучі

Тихенько з вітром розмовляли,

Ті мрії, що розбилися об кручі,

Холодні води ніжно колисали.

В могили вічні і буденні

Ті води мрії хоронили,

Бо мрії, тихі і шалені,

Своє життя давно прожили.

Згорнулися тумани сірі,

Майбутнім без буття налякані,

Розбившись, мертві ніжні мрії

Не плакали...