Стежинка №1.2009

 

Друковане видання літературної секції студії юних журналістів «Джерельце» Теребовлянського центру позашкільної роботи дітей та юнацтва

Тут народжуються журналісти

В останню п’ятницю осені  прийшли юні лицарі пера і мікрофона в редакцію районної газети «Воля» на Великий Збір Юних Журналістів.

Приємне спілкування за чашкою чаю у колі друзів, знайомство з новими «джерельчатами», ділові ігри, обговорення радіопередачі «Літературна Хвиля», обмін думками «Мої журналістські стежини»,− все запам’ятається надовго.

Як і творча зустріч з юною поетесою, авторкою майбутньої поетичної збірки Вікторією Трач, яка запалила для усіх нас яскравий вогник творчості.

Світлана ЧИХАРІВСЬКА, редактор газети «Стежинка»

«Я за вами дуже скучила,  тому пишу листа…»

Привіт, «Джерельце»! Привіт, друзі! Мені дуже шкода, що я сьогодні не можу бути з вами, самі розумієте, студентка. Але думки мої зараз кружляють між вашими світлими ідеями та усміхненими обличчями. Я справді дуже скучила, тому пишу вам цього листа. Просто знайте, що я про вас не забула і обов’язково приїду.

Розкажу трішки про себе. З 1 вересня я − студентка першого курсу факультету журналістики Львівського Національного університету ім. І.Франка! Скажете, яка довга назва! Згодна! Але за цією назвою криється зовсім інший світ. Звичайно, це світ знань. У «Франику» (ми так ніжно наш «універ» називаємо) навіть стіни старовиною та наукою дихають. Викладачі − люди спе-цифічні. Як і усюди, є такі, котрих не люблять, а є ІНШІ. Часто ці викладачі люблять проводити забави під назвою «Гей, хто в лузі, озовися!» (себто, перекличку), і тоді, ті спудеї, котрі з д-у-уже важливих причин не змогли відвідати пару, до прикладу з мультимедійних технологій, потрапляють в чорні списки! Та то все жарти! На-справді тут таки цікаво. До журналістів ставлення особливе − як до осіб творчих і неординарних. Мушу зазначити, що так воно і є. Та спробуєте − дізнаєтеся.

Тепер про Львів. Він зустрів мене суцільним дощем та перекопаною вулицею Генерала Чупринки, де знаходиться мій факультет. Спочатку було важко звикнути до маленьких вулиць та постійних заторів. Але тепер я у Львів закохалася! Тут красиво. Особливо вночі, коли запалюються вогні в Домініканському соборі, а вершини собору святого Юра просто зачаровують. Та і люди тут особливі. Але в доброму значенні. Ввічливі та іноді кумедні.

Живу в гуртожитку − ото насправді сприятливе місце для пошуку друзів та натхнення до творчості! Щодня у коридорі гітара, а в кімнаті живуть замість чотирьох законних, десять неві-домих. Але це так класно, справді!

Любі мої! Я вас усіх дуже люблю! Процвітання вам, натхнення та бажання пізнавати більше од світу цього.

З любов’ю −  Оля САВАЛЬСЬКА.

 

Hosted by uCoz