Було це давно

Було це давно, в далекім краю.

Кохання цвіло немов уві сні,

Серце щеміло як зів’яле листя,

Душа боліла як пекло млисте.

Як серцю сказати щоб воно не любило.

І цвіт того кохання назавжди забуло.

Та серце не чує і далі болить.

Воно не розуміє, що не можна любить.

Від болю страшного душа розривається,

І кохання теє ніяк не забувається.

Що йому робити? Як дальше бути?

Щоб цвіт того кохання назавжди забути.

І от не витримує серце кохання,

Хоче померти, нестримні страждання.

Вирішує вбити самого себе,

Щоб більш не любити, кохання пусте.

Помирає серце, а в ньому й кохання.

Кінчились муки, нестримні страждання.

Кінець трагічний, самі в цьому винні,

Так палко кохати ми не повинні...

І на головну І вперед