Галина ТУРЧИНЕВИЧ− десятикласниця. Не зважаючи на обмежені можливості, дівчинка прагне розкрити себе у творчості. З дитинства писала казочки, які друкувалися в обласній і районній пресі. Пробує писати невеличкі оповідання, білі вірші, які не можуть не схвилювати.

Кохати не важко

Дениско виростав в неблагополучній сім'ї. Батько постійно пив, через що часто виникали сварки. Мама через усі ці негаразди перестала приділяти увагу дітям. А їм так хотілося відчути материнську ласку і турботу!

Так йшли роки. Життям хлопця ніхто не цікавився, та і друзів серед ровесників він не знаходив. Він їх просто не розумів. Зате часто ставав ініціатором бійок у школі, через що неодноразово потрапляв в кабінет директора. А дружив Денис тільки зі старшими хлопцями, такими, як він.

Не дивлячись на агресивний характер хлопця, дівчатам він подобався. Але як тільки він дізнавався, що якась дівчина в нього закохана, то відразу починав глузувати з неї, ображати, не розуміючи, що робить їй боляче.

У восьмому класі Денис покинув школу і почав жити справді розбійницьким життям. Він зі своїми товаришами крав мобільні телефони, а потім перепродували їх. З того і жив.

Та дитинство пройшло. Що чекало Дениса в майбутньому? Доросле життя з його несправедливим законами?..

Одного разу у сутичці з бандитами іншої ланки Дениса дуже побили. Його дружки втекли, залишивши  ледь живого хлопця на дорозі. Та тією вулицею проходила молода дівчина. Побачивши пораненого Дениса, вона допомогла йому встати, привела до свого дому. Оленка, так звали дівчину, доглядала Дениса, змащувала його рани, піклувалася про нього. Хлопець знову відчув себе маленьким, згадуючи ті добрі часи, коли мама піклувалася про нього.

Денис мав багато часу, щоб пороздумувати над своїм життям. Він переглянув кожну хвилину, згадав кожну мить. І йому стало страшно і соромно за свої вчинки. Спочатку він не наважувався розповідати Оленці про все, та вона наполягала. Після тихої сповіді Дениса про своє життя вона лагідно промовила:

− Бідненький. Ти стільки всього пережив!

І несподівано для себе…поцілувала його.

Денис був ошелешений. Адже в школі він завжди сміявся з тих дівчат. Але хіба він заслуговує на поцілунок? Хіба такого, як він, може хтось полюбити?

− Кохати не важко, − сказала Олена. − Тільки прислухайся до свого серця.

Одужавши, Денис пішов від своєї рятівниці. Він, бандит, не міг бути разом з чесною і щирою дівчиною. Та він пообіцяв повернутися. Він просив Олену дочекатися її…

Епілог

…Вулицею йшов елегантний чоловік в чорному костюмі із букетом в руках. Він зайшов на знайоме подвір’я і подзвонив у двері. Двері відкрила Олена. Вона ніскільки не змінилася, а стала ще красивішою.

− Я повернувся,− сказав Денис.

У дівчини по щоці покотилася сльозинка…