ўо Ї власне опов≥данн¤?

 ÷е Ц невеликий за розм≥ром розпов≥дний художн≥й тв≥р здеб≥льшого про одну,  зр≥дка дек≥лька под≥й у житт≥ одн≥Їњ людини або к≥лькох ос≥б.

“рошки ≥стор≥њ.

 ор≥нн¤ опов≥данн¤ Ц в фольклор≥. Ћегенда, анекдот, сатира, п≥сн¤, присл≥вТ¤ та ≥нш≥ види народноњ творчост≥ обумовили виникненн¤ опов≥дального жанру.

≈лементи опов≥данн¤ спостер≥гаютьс¤ ще в античн≥й л≥тератур≥, але ¤к окремий     жанр воно остаточно сформулювалос¤ лише в епоху ¬≥дродженн¤. «разком опов≥дального жанру Ї Ђƒекамеронї Ѕоккаччо.

”крањнський прозањк √.‘.  в≥тка-ќсновТ¤ненко першим в украњнськ≥й л≥тератур≥ вид≥л¤Ї  опов≥данн¤ в  окремий самост≥йний жанр. ÷е так≥ твори, ¤к  Ђќт тоб≥ ≥ скарбї, Ђ—алдацький партретї, Ђѕ≥дбрехачї та  багато ≥нших, котр≥ сто¤ть на гран≥  народного анекдоту ≥ художнього опов≥данн¤ ≥ цим п≥дкреслюють фольклорне походженн¤ жанр≥в малоњ прози.

ќстаточний терм≥н  опов≥данн¤ в  украњнськ≥й л≥тератур≥ першою застосувала письменниц¤ ћарко ¬овчок, ¤ка видала своњ твори п≥д назвою ЂЌародн≥ опов≥данн¤ї.

ќтже нагадуЇмо Ц в опов≥данн≥ розкриваЇтьс¤ ¤кась одна сторона житт¤ геро¤, певна риса характеру на ¤к≥й ≥ зосереджена головна увага читача. ’арактери виступають уже сформованими ≥ залишаютьс¤ майже незм≥нними по ходу розгортанн¤ д≥њ твору.

ќтже уже Ї ¤кийсь ц≥кавий еп≥зод з вашого житт¤, чи житт¤ друз≥в ≥  ви вважаЇте, що про цю под≥ю можна розпов≥сти ≥ншим. ≤накше кажучи Ї життЇвий матер≥ал ≥ тепер перед вами стоњть одна, можливо, найб≥льша трудн≥сть Ц ¤к орган≥зувати цей матер≥ал в Їдине ц≥ле?

“обто написати тв≥р у даному випадку опов≥данн¤ памТ¤таючи зал≥зний закон творчост≥, що в опов≥данн≥, ¤к ≥ в будь ¤кому ≥ншому твор≥: в≥рш≥, драм≥, картин≥, п≥сн≥, симфон≥њ Ч не можна вийн¤ти одного р¤дка, одн≥Їњ сцени, одн≥Їњ постат≥, одного такту ≥ поставити в ≥нше м≥сце не порушивши  значенн¤ всього твору. ÷е ж так само ¤к не можна  порушити житт¤ орган≥чноњ ≥стоти, ¤кщо вийн¤ти один орган з≥ свого м≥сц¤ ≥ пересадити и в ≥нше.

назад  ≤ на головну ≤ вперед