¬ баченн≥ головна штука.

ѕисьменник мусить знати те житт¤, про котре беретьс¤ писати, мусить знати чимало загальних ≥ теоретичних наук, ¤к психолог≥ю, економ≥ю сусп≥льну, пол≥тику та ≥н., без котрих в≥н не зум≥Ї поставити себе на належн≥м становищ≥ супроти персонаж≥в свого твору, не зум≥Ї в≥дпов≥дно зрозум≥ти й показати нам њх вчинки, не зум≥Ї дати нам твору справд≥ широкого ≥ тривкого. ј що ще важн≥ше, письменник мусить усе те знати не з самих т≥льки книжок, а ¤кнайб≥льше ≥з житт¤, з розмов, з власного погл¤ду, з досв≥ду ≥ дискус≥й. ¬≥н мусить раз у раз сходитись з людьми р≥зних стан≥в, р≥зних профес≥й, род≥в прац≥, р≥зного ступен¤ ≥нтел≥генц≥њ ≥ моральност≥, придивл¤тись њм в р≥зн≥ моменти ≥з житт¤ї.

ƒеталь

ƒеталь Ч це немов детонатор ¤кий готуЇ вибух ланцюговоњ реакц≥њ асоц≥ац≥њ. јле детонатор спрацьовуЇ тод≥, коли Ї вибух≥вка, коли його включають у сильний зар¤д глибоко п≥знаних факт≥в

Ѕудь ¤кий художн≥й тв≥р, а значить ≥ опов≥данн¤, складетьс¤ з деталей. Ќаприклад ви  дивитесь у в≥дкрите в≥кно в ос≥нн≥й сад то бачити не св≥т взагал≥, Ц такого св≥ту не ≥снуЇ, х≥ба що в абстракц≥њ, Ц а  поникл≥ трави, пожовкле лист¤  дерев, голубизну небесЕ ≤ коли письменник, а чи художник,  збираЇтьс¤ передати своњ в≥дчутт¤, своЇ баченн¤ предмета, ¤кий в≥н маЇ вигл¤д в даний час ≥ в  даному м≥сц≥, в≥н  мимовол≥ складаЇ з його деталей.

јле письменник не може передати вс≥ подробиц≥ даного предмета Ц вони незл≥чим≥ й тому в≥н бере у св≥й тв≥р частину зам≥сть ц≥лого. ≤накше кажучи творить, л≥пить образ, в≥дбираЇ т≥льки так≥ признаки, подробиц≥ предмету, котр≥  вм≥ло згрупован≥ дають читачев≥ ц≥л≥сну картину.

 назад ≤ на головну ≤ вперед